Культурна децентралізація

 Ви коли небудь задумувалися чому переважна більшість творчої молоді прагне якнайшвидше поїхати зі своїх маленьких міст і селищ в обласні центри, до столиці або за кордон?

 Я знаю відповідь. Адже те саме було і зі мною, коли ми тридцять років тому зібрали гурт The Вйо і при першій же нагоді змушені були переїхати з Кобеляк до Києва. На той час всі студії звукозапису, телебачення, радіостанції були зосереджені саме в столиці і, залишаючись в своєму містечку,  шанси молодого артиста бути почутим великою аудиторією дорівнювали нулю.

 Часи змінилися. З’явився Інтернет, завдяки якому оприлюднення творчості і пошук своєї аудиторії стали набагато легшими. Та і студії з обладнанням на міліони доларів вже не актуальні. Більшість задач вирішується хорошими комп’ютером, звуковою картою, мікрофоном і інструментами. Але про створення творчого середовища в маленьких містах і селах як і раніше мало хто думає. Людей, яким хочеться займатися творчими професіями, все менше, адже вони не бачать перспектив.

 Остаточний інсайт я впіймав під час спілкування зі своїм польским колегою Димитром Чабанським. Він - учасник популярого в Польщі реггі-бенду Dub Ska. Гурт утворився 20 років тому в місті Бігдош і продовжує жити там і зараз. Їм не потрібно їхати до Варшави що би записати альбом чи влаштувати серію виступів. В містечку є все для повноцінної творчої реалізації - є заклади в яких можна грати реггі чи джаз, є студії звукозапису, виставкові центри, концертні майданчики, свої радіостанції та телеканали Плюс громада міста ще й сама закладає в бюджет кошти на проведення цікавих культурних подій (фестивалі, концерти, виставки) на які приїжджають артисти і глядачі з інших міст Польщі. І схожі рухи відбуваються у кожному місті чи селищі - просто, їздячи в гості по невеликим містам, артисти постійно мають і глядачів і роботу. Схожа ситуація і з художниками , скульпторами і галереями. Кожне маленьке місткчно чи село має місце для демострації і споживання культурного продукту. Це і є децентралізаці в дії і в цьому немає нічого складного. Головне бажання і бачення. .

 Я мрію що б і в нашій країні склалися схожі умови. Для цього ми і почали впроваджувати наші проекти культурно-освітніх просторів. В разі вдалої реалізації і з вашою допомогою, Кваси стануть хорошим прикладом і наш досвід зможуть застосовувати громади інших міст і селищ України.