Ілюзія видимості

Чому так багато людей є невидимими для нас?

Ми ніколи не будемо ділитися їх радощами, не будемо відчувати біль, не станемо свідками їх страждань. Ми ніколи не дізнаємось про це. Так ми мисленево допускаємо, що якщо ми чогось явно не бачимо, то ми цього не знаємо, отже  ніяк не впливаємо, і навпаки.

Але, звичайно, це нонсенс – і ми ніколи б не мали такого яскравого прикладу, якби не коронавірус та загроза від COVID-19. Більшість, кому загрожує цей вірус, для нас невидимі. Ми ніколи не дізнаємось ні їх імен, не побачимо їх обличчя. Як от, ми ніколи не дізнаємось про більшість людей, які не мають продукти, бо вони бездомні; не можуть їхати з дому, бо вони мають інвалідність; не мають можливості дістати ліків, бо вони літні люди…Але, так чи інакше, така уявна невидимість - має вплив на загальний стан імунітету суспільства, його безпеку. 

Більше того, це нонсен, продовжувати так думати, незважаючи на те, що всі ми знаємо, що зв'язки, які нас пов'язують, – це більше, ніж те, що ми явно бачимо перед собою.

Можемо назвати це - моральна уява.

Ми можемо говорити про моральну уяву, коли наважуємося зрозуміти іншу особу, приймати людей як людей, які можуть обтяжувати нас своїми потребами, і, які покладаються на нас.

Здається, легше всього відвернутися від незручної істини. Зосередитись на своїх ризиках та вигодах для нас, не замислюватися про можливі наслідки для "невидимих мас" і для невидимих нас. Але це робить наш світ таким маленьким і незначним. Та позбавляє нас головного – спільної турботи та підтримки, і позбавляє нас багатшого способу думати про себе та наші відносини з Іншими.

Давайте називати це МУЖНІСТЮ побачити світ таким, яким він є, МОЖЛИВІСТЮ стати кращими.

Називайте це КОЛО ЖИТТЯ!