Чому і для кого ми працюємо

    Вітаю, друзі.

     Не знаю, на скільки доречним буде цей пост, але Душа просить. У понеділок, 2 серпня, я поховала чоловіка. Але навіть ці перші дні смутку допомогли мені усвідомити, яку добру справу розпочала наша організація.

     По-перше: коли ми з донькою оговтались від страшної звістки і зрозуміли, що треба щось робити, постало питання: «А з ким залишити дітей?» Звісно, у житті молодої мами бувають й приємніші ситуації, коли за дітьми має пригледіти хтось інший, окрім неї. Та, думаю, мама буде спокійнішою, коли знатиме, що є ще хтось, кому вона зможе довірити своїх Сонечок.

     По-друге: залишившись в порожній хаті сама, я на якусь хвильку замислилась – а як же ті, взагалі одинокі, люди справляються із своїм болем? Їм не подзвонить дочка чи син, до них не приїдуть бешкетливі Сюрпризи і не перевернуть хату… Вони самотні.

     По-третє: ще в суботу, коли це сталося, я «на автоматі» брала участь у якомусь дослідженні в Zoom і писала листи друзям, потенційним доброчинцям. У вівторок чи в середу (не пам’ятаю) підписувала угоду про оренду приміщення. В четвер теж у Zoom презентувала наш проект на обласних пітчингах (і нас не підтримали(…), вирішувала якісь справи із бухгалтерами. Я була зайнята. Це дало мені можливість відволіктись...

     У нас звичайна українська сім’я: мама 4-х дітей працює, тато, повернувшись із зони бойових дій,- на заробітках за кордоном ( бо ж дітей 4-ро!) і тепер вже одна бабуся з «мінімалкою»….

Так ось, наш проект про те, що кожен чи кожна з таких, як я, усі такі, як мої Сюрпризи МАЮТЬ ПРАВО в кожен момент свого життя на дружню підтримку та любов. Мають право на те, щоб займатись улюбленими справами і жити щасливо. Звичайно, відчуття щастя в першу чергу залежить від самої людини. Але, іноді, цій людині потрібно трішечки допомогти, показати можливість цього щастя. І ми, ГО «БА І ДІ КЛУБ», це робимо. А зараз разом з нами це робите і ви, наші Доброчинці. Щиро ДЯКУЄМО!