Поезії Баобаб Перону

Олеся Мамчич

повернення

щоразу, повертаючись з походу

вертаєшся, але

пройшло велике переселення народу

а ще за ним - мале

і де був сад - муровані хороми

а де був терем - сад

де пасма гір - яруги і проломи

а час іде назад

болить чоло, шугає кров висками

прозора і німа

і ти обхопиш голову руками

а голови нема

ІДЕАЛЬНИЙ ДІМ

ідеальний дім мусить бути зі скла
він повинен містити більше світла
аніж тепла

в ідеальному домі
мають бути ложе і стіл
більше радості аніж смутку
простору аніж тіл

в домі ходять швидше
дихають швидше
підростають навіть коли старі
ідеальний дім зазвичай
розташований угорі

а коли -
буває так -
зійдуться на тому
що пора переїхати
розійтися пора
демонтують з'єднання ідеального дому
і його підпалюють

але дім не згора

***

нас привезли невидимі кораблі
нас поставили: ось вам простір і вхід

я нікого не знаю на цій землі!

я не певна, це може не мій світ

ми були невидимі і малі
ми були безформенні як вода
я не знаю нічого на цій землі окрім того що поверхня тверда

окрім хліба чорного на столах:
нерухоме, зсохле сонце моє!

ми такі невидимі в цих тілах

хто тут втілений?

?мов мені, хто тут є

***

на території нашого світу
райхскомісаріат Літо
вітер плете светра м'якого
для - нікого

вітре, вітре, чому я знаю
скільки нас пішло по Дунаю?
по Дунаю, по м'якому
назустріч - нікому

скільки нас, не знавши броду
перепливали дику природу
внісши муку свою, покору
в мокру природу, глуху потвору

літо
медом пахне дорога
теплий пісок вигріває ноги

повертаємося додому
світ несемо - нікому

***

змилуйся над нами
Господи всіх доріг
Господи всіх молитов
з'єднаних в оберіг
Господи синіх слив
і гіркого бузку
Боже усіх слів що мають якір зв'язку
володарю островів
і збирачу кісток
тунель, яким Ти нас вів
довгий, наче свисток
Боже керма й води
і вітрил, і трюмо
Ти привів нас сюди

ось ми і стоїмо

***

Любі Якимчук
буває час
коли місто зникає

просто пакує свої клумби
клунки вулички і каплиці

просто застібає валізу
і їде

а на карті
заростає ім'я мохом
як могильна плита

а на мапі наступній
навіть гора
що тут росла
стає рівниною

помноження вітру

кожного ранку вітру стає більше

вітер бере за плечі велосипеда і веде до прірви

як пси рвуться з прив'язі -

прання на шворках