Чи варта українська бути у центрі Харкова?

Мало хто знає, що колись я (Ірина Міньковська, керівниця і співзасновниця першого в Україні Освітнього центру для педагогів, батьків і дітей) була членкинею Спілки української молоді в Харкові. Я, дівчинка із небідної сім'ї з центра міста, відмінниця, їздила по закордонам з 13 років, щиро хотіла вивчити українську мову. Навіщо? Ніхто не розумів. Так, у звичайному житті, вона особливо тоді нікому потрібна не була. Я навіть з поштаркою сварилась, бо та не хотіла мені носити мій "бандеровский" Тиждень )

І ось я десь вичитала, що в Спілці відкриваються безкоштовні курси української мови. Я біжу. Я їх пройшла з першого і до останнього дня. Там ходили чудові люди (хоча дуже мало), там викладала чудова лекторка, і керівництво Спілки щиро бажало робити гарну справу. Але я і досі не зрозуміла, чому було все так убого? Вибачте за таке слово, але чому українська в Харкові і досі (за винятком декількох просторів) - це завжди десь у якохось закутках, з жахливими туалетами, щось дуже непристижне і другосортне, без ЗМІ, без смачної кави і комфортного простору? Якось так, що люди реально соромляться говорити, що вони відвідують курси української мови і хочуть - так, хочуть! - знати свою державну мову. Чому вчити китайську, іспанську, англійську круто? А українську - ні?

Я завжди мріяли створити такий простір, де вчити українську мову захочеться навіть просто через гарну компанію і крутий простір (це ж реально дуже важливо!), де буде сучасний контент і круті спікери, де буде весело і цікаво! Але що таке мрії без реальних справ?) Я надзвичайно вдячна своєму чоловіку Артему Захарову, який підтримав мою ідею зробити наш розмовний клуб в "Я І МОЯ ШКОЛА" - безкоштовним, щоб усі-усі мали можливість його відвідувати. Я вдячна Софії Бутко, яка зрозуміла нашу ідею і робить так, що до нас ходять люди дуже різних професій, віків і досвідів і йдуть щасливі) Вдячна Телеканалу Р1 і Оксані Кириченко за те, що висвітлюють тему сучасної освіти дорослих. І ми дуже хочемо, щоб наш клуб - у центрі міста - і далі залишався безкоштовним. Щоб і Ви - так, саме Ви - колись прийшли до нас для того, щоб потренуватись, поспілкуватись і дізнатись щось нове.

Тож чи гідна українська бути у центрі Харкова? Під час війни. Віримо, що так. І дуже просимо підтримати нашу кампанію зі збору коштів на Спільнокошті. 

P.S. Посилання на повний сюжет: https://youtu.be/nTHcxoJ9xD0. Усім гарного вихідного або робочого дня)